Цикл "Чарівні еліксири" Драконяче блювотиння

Сіроко нічим не відрізнявся від інших. Він був звичайнісіньким… Звичайнісіньким драконом, що у вільний від лякання людей час дихає полум'ям. Ну може й не зовсім звичайнісіньким… Літав так собі. Дихати вогнем так і не навчився. До того ж вигляд мав не дуже. Не те, що люди, а й дракони лякалися. На відміну від усіх нормальних, коричневих драконів, Сіроко чомусь був зеленим з чорними цятками. Розміром теж не вдався - був трохи завеликий. Недарма мама з пересердя називала його недолугим, коли приходячи напідпитку додому, починав випадково розносити печеру.

Ну, а що? Ну любив хильнути чарку-другу з товаришами та потеревенити про власні витівки. А хто такого не любить? Ну ламав кілька лавок чи столів. Але ж то цілком випадково.

От і зараз сидів у таверні "Кіготь дракона" з друзями дитинства і розповідав чергову побрехеньку.

- Не повірите, браття, але нещодавно зі мною таке сталося!

- Звісно, не повіримо - збрешеш, як завжди, - Зіндагі зареготав.

- Беее, - Сіроко по-дитячому висунув язика і продовжив розповідь. - Так от, лечу я нещодавно над лісом...

Цього разу розповідь перервав інший товариш:

- Ти? Летиш?

- Був трохи не при собі від трьох діжок пива, йшов лісом, перечепився - та й лечу. Пролетів хтозна-скільки (Я, самі розумієте, був не в тому стані, щоби кожне дерево порахувати.). Аж ось і земля... - Сіроко скривився. - Добряче вона мене привітала - з мене, вибачте на слові, не тільки сніданок, а й позавчорашній обід вилетів.

Товариші скривили носи і випили ще по відерцю пива, уявляючи, як усе те виглядало. А Сіроко незворушно продовжував:

- Заледве піднявся, в очах усе пливе, у вухах гуде, в животі - словами не передати, що робиться. Ну, самі розумієте, випив я… Підвівся, стою аж хилитаюся. Аж раптом з кущів вискакує якась потвора…

- Що на тебе схожа? - друзі знов не дали договорити. Але Сіроко не образився.

- Зовсім не схожа. Набагато дрібніша. Але цього я одразу не помітив, бо ви пам'ятаєте, - зелений дракон зробив значущу паузу. - Так от, я собі йду, коли щось оре у вухо: "Дракон, зараз я тебе вб'ю і отримаю руку принцеси на знак подяки його величності!". Уявляєте?! Мене вб'є! Де таке видано, кидатися на всіх з такими криками? Лицарі геть невиховані пішли… Хотів було від нього відмахнутися, мотильнув хвостом - аж у животі така бурлескна-травестія сталася, що ворогу не побажаєш! Знудило мене. Та ще й прямо на лицаря… Він мені і відразу не сподобався, а після цього - взагалі. Смердить, бігає довкола і верещить щось. Прислухався, бо цікаво стало, що воно белькоче. І що ви думаєте? Чим дуж горлав, що жодна принцеса за нього тепер під страхом смерті не піде…

Поглянувши, як друзі, тримаючись за животи, регочуть, Сіроко продовжив:

- Вам смішно! А я як глянув на нього, аж шкода хлопчака… Попався мені під гарячу лапу, постраждав ні за що… - після цих слів Зіндагі і Чінква ледь не завалилися під стіл. - Ви ж знаєте, який я добрий та турботливий?! Я вирішив йому трохи підсобити, - зелений мрійливо посміхнувся, коричневі розреготалися.

- Я собі уявляю!.. - Чінква черговий раз схопився за живіт.

- Ну а що? Сказав, що обдарував його безцінним даром, з яким не гріх і до короля йти. Лицар косо подивився на мене і, хапаючись за меч, прокричав: "Це ти мене блювотинням нагородив? І що мені з ним робити? Ходити і смердіти по всьому королівству?". Коли він підбіг до мене, я лиш трохи відсунув його в сторону хвостом (бо смердів дійсно неймовірно) і відповів, що, мовляв, саме ним. Кажу: "Це рідкісний і цінний еліксир молодості. Блювотиння драконів використовували древні царі… Про нього писали у всіх древніх трактатах, я сам читав!". Майбутній королівський зять так на мене вирячився. "А чого ж, - каже, - древні царі повмирали!". Дурний хлопець, чесне слово! Хіба ж не зрозуміло, що не кожен міг цей еліксир здобути! Це ж неймовірно складна справа… Я йому так і сказав…

- І він тобі повірив? Дійсно дурний!

- Повірив! Подякував і побіг до королівської бібліотеки - трактати шукати, - Сіроко по-дитячому весело засміявся і випив ще відерце пива.

Десь далеко в долині вся королівська свита готувалась до весілля принцеси та до урочистої страти знахабнілих лицарів…