Селена

Селено, ми з тобою як два крила, що підіймають у небо могутній тулуб самотності... Ці зорі, які щоночі танцюють навколо тебе, мов метелики позліталися на твоє сяйво... Моя Селено, невже люди не можуть збагнути таємницю ночі?... Ти навіюєш їм сни, інколи віщуєш небезпеку, намагаєшся попередити їх, а вони, як завше, не розуміють твоїх поривань... Коли ти сховалась того вечора за чорну хмари, я знала, ти не хочеш бачити, як вони мене вбивають, ти не хотіла бачити болю, який променів в моїх очах... Але ти відчувала той біль, разом зі мною і ми переживали це разом... Ти обтирала кров, що стікала по скронях, з'єднувала вену до вени, які вони пороздирали своїми словами... Прості, здавалося слова, але можуть вбити... А вдень тебе немає. Вдень зі мною промені холодного сонця, погаслого для блудних очей.

А пам'ятаєш, Селено, той травневий вечір, коли співав ліс, співало кохання?... І ти співала разом з нами... Ти ж завше зі мною... Опісля мене поглинула відстань, роздирала думки, краяла серце... Ти тримала моє хворе серце у своїх лагідних долонях, лікувала, гоїла рани своїм незгасаючим, божественним світлом. Мабуть коли я народилася, ти вирішила бути моєю опікункою... Але ти стала чимось більшим - ти стала невід'ємною частинкою моєї душі... Ми воз'єдналися з тобою в одне ціле і ти показала мені справжню сутність життя, ти навчила мене кохати так, як ніхто ніколи не кохав, ти навчила мене вдихати чисте повітря, яким не дихають інші, ти навчила мене танцювати все життя, не зупиняючись... Кожен мій крок - па. В голові завжди лунає музика і думки завжди поглиблені внутрішнім світлом, таким як твоє єство... Мабуть саме ти показала мені шлях до порятунку!!! Я завжди милувалася твоєю вродою! Ти навчила мене бачити прекрасне там, де його не бачать інші...

Тепер, моя люба Селено, серце співає тобі священу оду... І цей біль ти знову переживаєш зі мною. Звісно, лише ти можеш відчути, те що відчуваю я, заплакати разом зі мною... Це так само, як тебе ніколи не розуміли зорі. Вони ніби близькі до тебе, але водночас такі далекі. Так і люди - вони завжди оточують мене, але ніколи не розуміють темряви моєї думки, реального значення моїх дій...

О, богине, я знаю, що ти також кохаєш так щиро, як і я... Можливо саме це почуття і надає тобі такого сліпучого сяйва! Адже кохання... Це почуття, не дане кожному, неповторне за сутністю. Ти мабуть страждаєш - тебе видають темні плями на твоєму тілі! Але все минає, лиш наше небо залишається вічним. Ми знову залишаємося з тобою один на один, співаючи в унісон, доповнюючи одна одну... Моя Селено...